Звернення Громадської організації «Всеукраїнська самоврядна організація фахівців конкурсного процесу» у зв’язку з акціями щодо підтримки євроінтеграції

«Європа наш дім, а європейці наша сім’я, наші брати по крові,

за походженням  і культурними витоками»

Зближення з Європейським Союзом або тісні відносини з Росією. Такий вибір сьогодні став перед народом України. Проте, як засвідчили події 30 жовтня, ніякий це не вибір, а страшна біда, що спіткала Український народ – органи державної влади забули, що здійснюють владу в Україні, що походить від народу, влада якого є первинною,  єдиною і невідчужуваною.

Згідно з частиною третьою статті 21 Загальної декларації прав людини 1948 року воля  народу повинна бути основою  влади  уряду. Проте чинний уряд України не вважає волю Українського народу основою своєї влади і не бачить народ, навіть наблизившись до нього впритул. Зневажає і нехтує правами і свободами людини вдаючись до варварських актів, щоб тримати народ у страху.

Стаття 35 французької Декларації прав людини і громадянина 1789 року говорить, що «коли уряд порушує права народу, повстання для народу і для кожної його частини є його священне право і невідкладний обов’язок».

Загальна декларація прав людини 1948 року наголошує на необхідності, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення.

Статтею 20 Конституції Німеччини від 23.05.1949 передбачено, що «будь-кому, хто спробує усунути цей лад, усі німці мають право надавати спротив, якщо не будуть використані інші засоби». У Конституції Португалії від 02.04.1976 сказано, що «Португалія визнає право народів на самовизначення і незалежність і на розвиток, а також право на повстання проти будь-яких форм гноблення» (стаття 7).

У Декларації незалежності Сполучених Штатів Америки 1776 року вільний народ зазначив: «ми вважаємо за самоочевидні істини, що всіх людей створено рівними; що Творець обдарував їх певними невідбірними правами, до яких належать життя, свобода і прагнення щастя; що уряди встановлюються між людьми на те, щоб забезпечувати ці права, а влада урядів походить із згоди тих, ким вони управляють; що в кожному випадку, коли якась форма правління стає згубною для такої мети, народ має право змінити або скасувати її і встановити новий уряд, спираючись на такі принципи та організовуючи його владу в такі способи, які видаються народу найдоцільнішими для досягнення своєї безпеки і щастя. Розважність, звичайно, підказує не змінювати здавна встановлені уряди з дрібних і минущих причин; згідно з цим весь досвід минулого свідчить, що людство воліє радше терпіти, поки лихо стерпне, ніж виправляти лихо скасуванням звичних форм. Проте, коли довга низка правопорушень і зловживань владою, незмінно спрямована на досягнення однієї і тієї самої мети, свідчать про підступний задум змусити народ змиритися з необмеженим деспотизмом, повалення такого уряду і створення нових гарантій безпеки на майбутнє стає правом і обов’язком народу».

У 19 столітті знаменитий російський юрист Анатолій Федорович Коні в дисертації “Про право необхідної оборони” писав: “народ, уряд якого прагне порушити його державний устрій, має в силу правової підстави необхідної оборони право революції, право повстання”.

Громадяни України, серця яких горді і вільні, насильницькі дії уряду – це слабкість, замаскована під силу, яка ніколи не зламає нас, а лише дужче розпалить полум’я народного гніву.

Збережімо безцінний дар свободи для наших нащадків. Зупинемо беззаконня і неправомірне використання влади сьогодні. Лише в єдності наша сила.

Пам’ятаймо, наша мета – вирішення проблеми мирними засобами.

Керівництво ГО «ВСО ФКП» 

Comments are closed

©2013. Всеукраїнська громадська організація «Саморегулівна організація фахівців конкурсного процесу».