В.Джунь: Нові правила. Законодавець остаточно не визначився з цілями процедури банкрутства

На початку року набула чинності нова редакція закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Зміни викликали як схвальні відгуки, так і критичні зауваження. Основні нововведення експерти, судді та законотворці обговорили під час конференції «Реструктуризація та банкрутство: нові правила», одним з організаторів якої стала Всеукраїнська самоврядна організація фахівців конкурсного процесу. Про те, у чому полягають зміни та чи принесуть вони користь, розповів очільник організації В’ячеслав ДЖУНЬ

«Наша організація об’єднує найбільш активну, кваліфіковану та ініціативну частину арбітражних керуючих»

— В’ячеславе Васильовичу, вас обрали президентом ГО «Всеукраїнська самоврядна організація фахівців конкурсного процесу». Розкажіть, що це за об’єднання громадян та якими є цілі його діяльності.

— Це одна із самоврядних організацій арбітражних керуючих, створена для захисту їхніх інтересів, вироблення правил і стандартів професійної діяльності арбітражних керуючих, формування системи страхування їхньої професійної діяльності тощо. Можу без зайвого перебільшення стверджувати, що зараз наша організація об’єднує найбільш активну, кваліфіковану та ініціативну частину арбітражних керуючих. Особливістю діяльності ГО є не лише генерація нових ідей реформування законодавства про неспроможність (банкрутство), а й безпосередня участь в їх реалізації.

Навіть назва нашої організації має свідчити про науковий підхід до розв’язання проблем арбітражного управління, оскільки термінологічний та понятійний апарат сучасного законодавства України архаїчний та не відображає суттєвих ознак об’єктів пізнання цього законодавства.

— Для арбітражних керуючих розроблено спеціальний етичний кодекс. У чому особливості етики в цій сфері? Яким чином пропонується контролювати дотримання визначених стандартів і якими можуть бути санкції за їх порушення?

— Кодекс етики та професійної поведінки арбітражних керуючих є прикладом реалізації засад юридичної деонтології саме для врахування особливостей їхньої діяльності. Юридична деонтологія — це система знань та правил про мистецтво спілкування та мудрість прийняття правильного рішення в юридичній практиці. Новою редакцією закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» радикально змінено статус арбітражного керуючого, тепер арбітражні керуючі не підприємці, як було раніше, а суб’єкти незалежної професійної діяльності.

Передбачені правила професійної практики та професійної відповідальності арбітражних керуючих. Сутність цих правил полягає в незалежності професійної діяльності арбітражного керуючого від неплатоспроможного боржника та кола його кредиторів. За своїм процесуальним статусом, арбітражний керуючий є самостійною процесуальною фігурою в конкурсному процесі, яка діє на захист чужого права. У конкурсному процесі передбачено судовий контроль за діяльністю керуючого та його підзвітність органам самоврядування кредиторів. Схема взаємовідносин із судом та сторонами у справі базується на принципах оперативної самостійності арбітражного керуючого в реалізації мети конкурсної процедури та його повної відповідальності за її досягнення.

Тому закон не визначає повноважень суду щодо давання вказівок арбітражному керуючому стосовно конкретних форм і методів реалізації мети конкурсної процедури, адже зворотне означатиме, по-перше, повне або часткове покладення відповідальності за недосягнення цієї мети на суд, а по-друге, невиправдане ускладнення функцій суду, оскільки останній буде втягуватися в оперативне виконання завдань цієї процедури. Коло повноважень суду щодо конкурсного керуючого вичерпується процесуальним контролем за порядком та змістом виконання ним дій, визначених законом, та попередженням або припиненням можливих зловживань повноваженнями, закріплених за конкурсним керуючим. Такий підхід відповідає доктрині та практиці національних систем законодавства країн Заходу про неспроможність.

«Запозичувати щось із світового досвіду слід лише тоді, коли це узгоджується з економічними цілями національного законодавства»

Як ви загалом оцінюєте нову редакцію закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»? У чому полягають сильні та слабкі сторони нововведень?

— Цей закон задовільно вирішив тільки деякі з виявлених наукою та судовою практикою проблем провадження у справах про банкрутство. Низка невдалих формулювань старої редакції закону залишилася поза увагою парламенту й перенесена в незмінному вигляді до нової редакції. Крім того, запропоновані деякі нові нормативні рішення, які ще більш погіршили організацію цього провадження. Тому можна з достатньою обгрунтованістю прогнозувати виникнення в судовій практиці чергових проблем, зокрема пов’язаних із тлумаченням низки положень закону.

Як уже зазначалось, істотним недоліком нової редакції є неточність та архаїчність ключової термінології. Удосконалення понятійного апарату національного законодавства про неспроможність слід проводити на базі термінології міжнародно-правових документів про транскордонну неспроможність, оскільки ця термінологія є найбільш універсальною та відповідною сучасному розвитку науки конкурсного права.

Закон зберігає явно нераціональну структуру. Норми про неспроможність мають бути чітко виокремлені та розмежовані за галузевим принципом. Ці положення за своїм змістом поділяються на матеріальні, процесуальні та організаційно-правові.

Також є непоодинокі приклади явних суперечностей та недоглядів. Так, у ч.3 ст.2 акта визначено, що «законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність». Проте це положення прямо суперечить вимогам ч.7 ст.36 закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», де передбачено, що дія закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на банки не поширюється. Перелік подібних недоліків, на жаль, можна продовжувати.

— Чи узгоджуються законодавчі новації з міжнародною практикою процедури банкрутства? Що з огляду на світовий досвід варто було б запозичити?

— У принципі в розд.ІХ задовільно вирішено застарілу проблему узгодження національних процедур неспроможності з іноземними провадженнями. Це узгодження здійснено на основі типового закону ЮНСІТРАЛ про транскордонну неспроможність.

Проте запозичувати щось із світового досвіду слід лише тоді, коли це узгоджується з економічними цілями національного законодавства про неспроможність. Але, на жаль, український законодавець поки що остаточно не визначився із цими цілями.

«Мене ніхто не переконав у необхідності процедури банкрутства фізичних осіб»

— Чи треба вносити зміни до інших законів для того, щоб нові правила могли працювати максимально ефективно?

— Так, безумовно. Передусім треба усунути явні суперечності в різних законах, що впливають на хід провадження у справах про банкрутство.

— Відповідно до новацій кваліфікаційний іспит для майбутніх арбітражних керуючих проводитиметься у формі анонімного тестування. Як ви ставитеся до таких змін?

— Позитивно. Головне на цьому етапі реформування — усунути, наскільки це можливо, суб’єктивний чинник в оцінці знань та ділової репутації претендентів.

— Відповідно до закону майно, що є предметом забезпечення, використовується тільки для задоволення вимог кредитора за відповідними зобов’язаннями. Що відбуватиметься, якщо отриманих грошей не вистачить для розрахунку з кредитором?

— Відповідно до ч.2 ст.23 закону забезпечені кредитори зобов’язані подати заяву про грошові вимоги до боржника під час провадження у справі про банкрутство тільки стосовно вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Отже, у частині вимог, що є незабезпеченими, забезпечений кредитор може стати конкурсним або поточним кредитором залежно від часу їх виникнення. Хоча ці міркування доцільно викласти у формі нормативних положень.

— Відповідно до закону продаж майна боржника відбуватиметься через аукціони. Ви не побоюєтеся, що майно реалізовуватиметься наперед визначеним особам за заниженими цінами?

— Ще й як побоююсь. Одначе ця проблема є лише частиною більш загальної проблеми інститутів суспільної та політичної практики в Україні.

— Один із принципів відбору арбітражних керуючих — територіальність. Чи не виникне ситуація, коли фахівці в одних регіонах завжди матимуть роботу, а в інших — залишаться без неї?

— Ця ситуація цілком можлива, але проблему оптимального розподілу справ між арбітражними керуючими різних регіонів можна розв’язати.

— Останнім часом багато розмов точиться навколо можливості запровадження процедури банкрутства фізичних осіб. Як ви ставитеся до такої ідеї?

— Негативно, бо поки мене ніхто не переконав, що ця процедура необхідна. Процедура банкрутства фізичних осіб була б потрібна, якби у фізичних осіб була наявною (причому стабільно) конкуренція кредиторів щодо задоволення боржником їхніх вимог. Немає конкуренції кредиторів — немає й конкурсу.

— Як ви загалом оцінюєте стан економіки в нашій державі? Чи бачите перспективи для її розвитку і що для цього слід зробити?

— На жаль, стан економіки залишається стабільно важким, бо не реалізовано раціональної прокредиторської моделі законодавства про неспроможність, яка постійно генерує стимули для ефективного використання суб’єктами господарювання обмежених ресурсів.

Першоджерело: Газета “Закон і Бізнес

Comments are closed

©2013. Всеукраїнська громадська організація «Саморегулівна організація фахівців конкурсного процесу».